Итоги визита Патриарха Кирилла

Протоієрей Георгій Коваленко, керівник синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ, про візит в Україну Патріарха Московського і всієї Русі Кирила


Сергій ДОЙКО: Отче, чому я запитав «як державі»? Оскільки Патріарх зустрічався таки з президентом, з політичними діячами. Як ви ці зустрічі оціните з точки зору того, що такий візит, як планувався, передбачав зведення до мінімуму зустрічі з офіційними особами, з керівниками держави, але тим не менше, вони мали місце.

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Ну, не планувалося, що їх не буде зовсім. Тому зустріч з президентом країни це шана до держави, і президент з Патріархом мали зустріч, бесіду віч-на-віч, яка тривала більше години, вони могли висловити один одному свої думки щодо ситуації в Україні, в українській церкві, а можливо, провести і якусь духовну бесіду, бо приїхала духовна особа. Ми бачили свідченням вдалості цієї бесіди те, що потім президент разом з патріархом відвідали пам’ятник невідомому воїну, де поклали квіти, і пам’ятник жертвам голодомору, де також молилися за упокій загиблих під час цієї великої трагедії. Після цього і Патріарх, і президент зверталися вже до народу, і ми всі чули ті слова, який говорив один і інший.
Крім того пригадаю ще і останні слова візиту, бо вчора, перед тим як вилітати, Патріарх востаннє підходив до преси і ще раз сказав про те, що він дуже вдячний українській владі за організацію візиту, про те, що все пройшло на найвищому рівні, він вдячний і владі, і всім тим людям, які забезпечували цей візит.

Сергій ДОЙКО: Отче, в одному з своїх останніх виступів в Почаєві Патріарх Кирил сказав таке: «Я залишаю цю благословенну землю, залишаючи частину свого серця. Завжди Україна і український народ будуть в моєму серці, бо я усвідомлюю себе наступником Київських і всієї Русі митрополитів, які також за тяжких обставин зберігали віру і єдність свого народу».

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Патріарх у хрещенні мав ім’я Володимир, і тому цей його візит був можливістю вклонитися святому рівноапостольному князю Володимиру, на честь якого він колись був хрещений. Ми як раз побачили цю щирість в ньому і під час відвідань Святогірської лаври, і молитви в Херсонесі, і особливо в Почаєві була дійсно кульмінація візиту, це були десятки тисяч віруючих, які заповнили всю лавру і територію довкола, і дійсно Патріарх відчував цю молитовну силу народу українського. Він казав, що він побачив дійсно віруючий народ, який тримається тієї православної традиції, до якої ми всі належимо.

Сергій ДОЙКО: Отче, навколо візиту було дуже багато різної інформації, різних інсинуацій, спекуляцій і ще й відвертого бруду. Я попросив би вас відреагувати, бо я розумію, журналісти щось печене шукають, а є такі, які спеціалізуються на певній жовтизні. Підловили фото, який там годинник на руці Патріарха, хтось називав його в певних матеріалах «спеціальним комісаром Кремля», було і таке. Чому таке мало місце, на вашу думку? І як реагувати, як пояснювати, що такі візити неодмінно супроводжуються певним таким спекулятивно-політичними заангажованими речами?

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Ну, це преса, вона висвітлює так, як планує редакційна політика. Ми щиро вдячні більшості наших ЗМІ, які досить позитивно і глибоко висвітлювали цей візит. Ми бачили, що патріарх мав можливість прямої мови. Ми це чули і в ефірі радіо «Ера», і в ефірі «Інтера», і в Трапезному храмі Лаври. Як раз завдяки більшості ЗМІ люди почули Патріарха, побачили богослужіння, відчули той дух і настрій, який ніс Патріарх.
Завжди буває, що є хтось, кому щось не подобається, тому хтось намагався знайти щось таке цікавеньке, але ж я гадаю, що люди з усім розібралися, і на загально позитивному фоні це як раз не на користь тих ЗМІ, які використовували.
Ну, що стосується годинника, то скажемо так: а який годинник повинен мати глава найбільшої церкви у світі? З іншого боку я впевнений на 100%, що такі люди не вибирають речі в магазинах, таким людям такі речі дарують. Це фактично дарунок когось із сильних світу сього, а можливо з цим пов’язані якісь важливі події в житті Патріарха. Тому я гадаю, що ті, хто хотіли побачити добре, побачили добре, а хто хотів побачити погане, висвітлювали те, що було в їх очах. Але більшість ЗМІ України як раз добре висвітлювали візит.

Сергій ДОЙКО: Ви справедливо абсолютно сказали, що на хвилі радіо «Ера» були прямі трансляції і передачі, присвячені візиту. Ви знову ж таки правильно сказали, що в нас багато ЗМІ і кожен по-своєму бачить ситуацію. Але чимало ЗМІ, повірте, закидали патріарху після того, як звучали його певні звернення, надмірну увагу до політичних питань. Ми знову ж повертаємось до того, що цей візит не був політичним, але можливо я сам чогось не розумію, і сфера дуже делікатна і глибока, але в певних тезах Патріарха я сам знаходив політичний підтекст. Тобто можна розуміти і з політичним підтекстом і без, але якщо захочеш, то і з політичним зрозумієш.

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Ви самі відповіли: «якщо захочеш». Патріарх багато разів підкреслював, що хоче бути відповідним до правди Божої, і все, що він казав, треба розуміти не в політичному сенсі, а в євангельському, церковному, бо ми побачили фактично пастиря ХХІ сторіччя, людину, яка може спілкуватися з великими аудиторіями, яка вільно себе почиває в студії центрального телеканалу, яка може відповідати на будь-які питання, яка звертається не до політикуму, не до якогось політичного контексту, а до світу. Він в Україні казав речі, звертаючись до Європи, які хвилюють світ в цілому.
Ми побачили главу церкви, який дуже добре розуміється на тих процесах, які відбуваються в сучасному світі, який може бути зрозумілим сучасним людям. Це як раз головне, і дуже важливо, щоб ми відкинули свої якісь місцеві політичні погляди, а подивилися на майстра проповіді, на сучасного місіонера, проповідника, просвітителя, який намагався донести церковну точку зору до суспільства, і українське суспільство тут не виняток, ми просто щасливі тому, що це робилося в нас, і Патріарх мав можливість в такій кількості звертатися до великих аудиторій.

Сергій ДОЙКО: Отче, от ви говорите, що варто було б відкинути політичні речі, нюанси. А хто ж винен в тому, що наше суспільство настільки заполітизовано, що в таких візитах бачить суто політичні моменти?

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Я не знаю, хто винен, я гадаю, що кожен повинен шукати в собі і свої очі розплющувати, свою совість чистити, свої вуха відкривати, щоб чути, що людина дійсно говорить. Не те, що, як нам здається, він хотів сказати, і ми тут відчули певні нюанси. Знаєте, є дуже багато людей, які на цьому спеціалізуються, щоб відчувати нюанси, але я гадаю, що завдяки тому, що мільйони наших співвітчизників мали можливість чути пряму мову Патріарха, бо це були над-політичні заяви, і Патріарх про це постійно говорив.

Сергій ДОЙКО: Отче, Патріарх говорив про «небезпеку будівництва життя без Бога». Наскільки така небезпека реально існує?

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Реально існує, тому що навіть та криза, яку ми сьогодні маємо, яка торкнулась перш за все багатих країн, ми відчуваємо її не так, як люди, які живуть в кредит вже кілька поколінь, які вже звикли, що не виключається світло і не втрачається ніколи робота, і все можна отримати наперед. Це як раз застереження до сучасного світу, бо це суспільство споживання, яке базується на тому, що людина може отримати все що заманеться. Більш того, вона ніяк це не звіряє з світом загалом. Є певна кількість людей, які можуть отримати все, і інший світ, на який іноді навіть не звертається увага.
Це як раз і є світ матеріального задоволення, світ, де споживання є головною метою, в якому немає місця Богу, бо всі багаті і щасливі. А ми як раз маємо досвід будівництва такого «справедливого» радянського суспільства, яке ми пережили, і намагання створити це щастя без Бога. Сьогодні як раз ми можемо свідчити перед світом, що вавилонська башта руйнується, що треба все ж таки зважати на реальність, треба обмежувати себе, накладати піст, бо криза це можливість трошки попостувати в тому, що не завжди нам потрібен новий телефон, новий автомобіль чи нова квартира.

Сергій ДОЙКО: Так, переоцінити певним чином якісь свої потреби, правда?

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Бо не так багато людині треба, щоб достойно жити. Але я гадаю, і це стосується держави, вона все-таки повинна намагатися забезпечити людям достойний рівень життя, те, що необхідно, що повинна мати сьогодні людина. Я думаю, що така країна, як Україна, може забезпечити це своїм громадянам.

Сергій ДОЙКО: Отче, у виступах Патріарха і в деяких ваших коментарях про важливість цього візиту мав місце такий своєрідний наднаціональний погляд на церкву. Скажіть, можливо ця теза і є відповіддю на численні запитання, чи має віра або церква якісь кордони?

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Церква не має кордонів, але з повагою відноситься до місцевих традицій, і як раз Патріарх це засвідчив: він благословляв Україну, український народ, він казав, що церква визнає Україну, як державу, казав, що буде молитися, навіть на колінах молитися за відновлення єдності православ’я. Він бажав процвітання Україні і разом з цим говорив про необхідність єдності в більш широкому сенсі, тому що люди покликані до єдності між собою, єдності церкви. Я гадаю, що треба обидві сторони слів Патріарха чути, коли він з повагою відноситься до наших традицій і реалій, а з іншого боку закликає нас піднятися над місцевим, щоб відчути євангельський дух єдності. Більш того, всі ми вийшли з Володимирової купелі, з Київської купелі, це і матір міст руських. А Патріарх сказав, що для нього Київ це і руський Єрусалим і руський Константинополь. Це як раз піднімає статус Києва, дає йому справжнє місце в історії багатьох народів, а не тільки народу України.

Сергій ДОЙКО: Бачте, отче, все ж таки в будь-якому питанні треба знати дві позиції, а потім мабуть вже складати і обирати, яка є більш правдивою. Скажіть, тоді ті, від кого лунає таке гасло «незалежній державі незалежну церкву», вони помиляються, виходить?

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Вони можливо і не помиляються, а видають бажане за дійсне, тому що в Україні дуже багато людей, які не бажають порушувати єдність руської православної церкви, і це реальність. Тому я б фактично підтримав той лозунг, який був написаний і підписаний однією політичною партією, яка виступала проти візиту: там було написано «Україні єдину помісну православну церкву». От тільки наголос я б поставив на слові єдину, бо «незалежній державі незалежну церкву» це політичний лозунг, а от єдину церкву… Коли буде єдність, тоді буде визначений статус, який має бути в цієї церкви. А коли навіть з питання статусу ми поділилися на тих хто «за» і тих хто «проти», в церкві не існує механізмів примусу до любові, тому ми повинні перш за все між собою домовитися, і коли ми домовимось, коли відновимо єдність українського православ’я, тоді разом з усією повнотою руської церкви, разом з усією православною церквою можна розглядати питання про те, який має мати статус УПЦ.

Сергій ДОЙКО: Отче, сьогодні в Києві була прес-конференція, присвячена підсумкам візиту Патріарха Кирила, де були ви і архієпископ Митрофан, і там були доволі гострі запитання журналістів, і одне з запитань звучало таким чином: в УПЦ Московського патріархату є частина людей, яка хоче автокефалії і навіть хоче поміняти Блаженішого Володимира.

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Я не знаю, звідки ця інформація, вона здивувала, бо Блаженіший фактично є тою особою, яка об’єднує не тільки УПЦ, а й Україну в цілому. Ми вже декілька років не чуємо навіть від неканонічних церков жодного поганого слова про Блаженішого, ми бачимо повагу до нього. Коли Патріарх мав приїхати на службу до Лаври, біля Лаври були представники двох сторін, і одні скандували «наш Патріарх Кирил», а другі скандували «Геть московського попа». І от приїхав Блаженіший, благословив і тих, і інших, і обидві партії замовкли і почали хреститися. Чи це не свідчення авторитету Блаженішого Митрополиту Володимира?
А що стосується того, що в УПЦ є люди, які бажають змінити статус нашої церкви на автокефальний, ну, такі люди є, але це їх бажання не більше їх же бажання єдності церкви, і вони, маючи свою думку, залишаються в єдності церкви, не поривають з нею, бо розуміють, що єдність важливіше за ту чи іншу позицію. Ми повинні вести діалог і не розходитися в різні сторони, а находити варіанти, які б задовольнили всіх.
До речі, сьогоднішній статус УПЦ це можливо та модель, яка могла б задовольнити всіх, тому що в нас є дві проблеми: проблема збереження руської православної церкви і відновлення єдності українського православ’я. Так от, така модель, яка давала би можливість зберегти єдність і відновити єдність, так от УПЦ з одного боку перебуває в єдності з РПЦ, а з іншого боку має права іноді навіть більші, ніж деякі автокефальні церкви. Чи це не той статус, який міг би об’єднати? Я гадаю, що треба перенести дискусію з площини статусу в площину відновлення єдності, щоб в державі була дійсно одна церква православна.

Сергій ДОЙКО: А таке можливо?

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Ми віримо в те, що те, що неможливо людям, можливо Богові.

Сергій ДОЙКО: Отче, я хочу повернутися до цієї конференції, бо там звучали актуальні запитання, і кому як не вам дати відповіді на ці запитання. До вас від журналістів сьогодні прозвучало таке запитання: а чому Патріарх Кирил не зустрічався з керівництвом УПЦ Київського патріархату?

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Ну, по-перше, ця зустріч не була запланована. Це був фактично перший пастирський візит в Україну, він має певний формат, тому я думаю, що така зустріч під час цього візиту була неможлива. Але Патріарх навіть під час цього візиту сказав, що він отримав звернення від Київського патріархату, що ці звернення будуть розглянуті, і він не виключає можливості зустрічі з представниками неканонічних церков.
Я думаю, що якщо порівнювати з державним рівнем, то коли президенти країн готують якісь рішення, то спочатку працюють комісії, якісь попередні зустрічі робляться.

Сергій ДОЙКО: Тобто цю зустріч готують.

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Я думаю, що цей діалог треба готувати і вести, тоді можлива якась фінальна частина, під час якої це буде винесено вже на широкий загал. Але ще раз кажу, що це повинно відбуватися у відповідності до церковних канонів, традицій, не з політичною доцільністю, а з церковною доцільністю.

СЛУХАЧ: Доброго вечора. Володимир, Запоріжжя. Було задано питання відносно зустрічі Патріарха Кирила з Філаретом. Якщо ви пам’ятаєте, Філарет від самого початку цього візиту пропонував провести зустріч з Кирилом, але мабуть в путінських кабінетах не запланована була ця зустріч?..

Сергій ДОЙКО: Дякуємо вам за запитання. Зрозумійте мене правильно: коли ви говорите «мабуть», ви самі відповідаєте собі.

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Вибачте, те, що візит готувався не в якихось там кабінетах, свідчив формат візиту. Патріарх був біля пам’ятнику жертвам голодомору, він молився за упокій душ цих людей. Патріарх постійно говорив речі, які мабуть не дуже зручні політикам не тільки в Україні, він закликав політиків до християнської поведінки, до координації своїх дій з власною совістю. Я можу навести дуже багато прикладів, в чому Патріарх мав власну думку, але це думка не особи Кирила, як людини, це думка глави церкви, який перш за все християнин. Його думка відповідає до правди Божої.
Що стосується зустрічі з Філаретом, то ще раз кажу, що це був дуже грамотний піар-хід з боку голови Київського патріархату, але ми отримали відповідь від Патріарха Кирила: він сказав, що звернення буде розглянуто і не виключив можливості зустрічі в майбутньому.

СЛУХАЧ: Добрый день. Во-первых, когда я ходил в Лавру российского патриархата, то когда были выборы, мне говорил священник на исповеди, что церковь благословляет голосовать за Януковича. Я даже не мог понять, исповедь это или какая-то агитация. Это именно в Лавре. Я хожу и в украинскую, и в Лавру, я считаю, что обе церкви христианские. Но когда слышишь такое в Лавре…
Вот в РПЦ Германии службы ведутся на двух языках – на немецком и на русском. У нас же почему-то в Лавре и прочих ведется только на русском языке, хотя это вызывает вопросы – церковь-то на Украине, даже если вы и принадлежите к русскому патриархату.

Сергій ДОЙКО: Скажіть, а ви не розумієте російську мову?

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Что касается языка богослужения, то в УПЦ служение совершается не на русском языке, а на церковнославянском, на котором службы совершаются еще с времен святого равноапостольного князя Владимира. Более того, мы неоднократно видели примеры, когда во время каких-то церковно-государственных мероприятий богослужения совершались и на украинском языке. Кстати, тот же памятник жертвам голодомора Блаженнейший Владимир освящал, когда богослужение было на украинском языке. У нас каждый приход выбирает себе язык богослужения. Что касается Лавры, то это монастырь, который имеет древнюю традицию и является примером, каноном, а не местом для эксперимента. Монастырь это консервативное место. Я знаю достаточно приходов в Киеве, где богослужение ведется и на украинском, и на румынском, и иногда на греческом языке. В УПЦ нет проблем с языком богослужения.

Сергій ДОЙКО: Отче, а те, що хтось з священиків розповідав, що церква закликала свого часу голосувати за Януковича, це взагалі практикується?

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Ні, зараз це не практикується. А тоді було так заполітизовано суспільство в 2004 році, що можливо і дехто з священнослужителів включився так завзято в цей процес. Церква після цього прийняла декілька рішень: по-перше, вона засудила так зване політичне православ’я архієрейським собором, по-друге, Патріарх постійно говорив, що він не буде закликати підтримувати чи не підтримувати будь-яку політичну силу, бо політики і політичні партії фактично ділять суспільство, а церква повинна його об’єднувати. Ми бачили під час візиту, що патріарх зустрічався з представниками різних політичних сил і в чомусь їх об’єднував, тому що до церкви приходили люди, які дотримуються різних політичних поглядів. Під час майбутніх президентських виборів церква не буде вести політичної будь-якої агітації.

Сергій ДОЙКО: Отче, пробачте, але я політичний оглядач, і мене просто розриває, не можу не поцікавитися: можливо ті політики, які намагалися зустрітися або бути десь недалеко від Патріарха, можливо вони собі таким чином якісь дивіденди набирали?

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Я скажу так: політики приходять і йдуть, а церква залишається. Якщо наші політики сьогодні намагаються долучитися до церкви, то в цьому є і користь, коли наші діячі кажуть, що вони віруючі люди, в цьому теж є користь. Але, на жаль, поки що не вистачає політичної культури, щоб не вести себе в церкві, як в політичному середовищі. Але це виклик для церкви: ми повинні поступово виховувати в тому числі і політиків.

СЛУХАЧ: Добрый вечер. Отче, в моем вопросе никакого подтекста нет. Вот когда было богослужение в Херсонесе, там выступал Сергей Куницын и присутствовал Леонид Кучма, и так это все выглядело неестественно. Скажите, не является ли присутствие не церковных людей вот в таком качестве на службе нарушением церковных канонов?

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Что касается Леонида Даниловича, то я бы не говорил, что он не церковный человек. С другой стороны именно благодаря ему был восстановлен этот собор в Херсонесе, и его присутствие на богослужении у стен возрожденного по его инициативе Владимирского собора было как раз очень уместным.
С другой стороны это нормальная ситуация, когда представители властей присутствуют на богослужении. В Вифлееме на рождественской службе иерусалимского патриарха присутствует глава Палестинский автономии, а он вообще как бы очень часто бывает неправославным человеком, но все равно присутствует на богослужении. Я думаю, что ничего плохого в том, что государственные, иногда недостаточно воцерковленные люди присутствуют, в конце концов у церкви есть функция проповедовать и просвещать, в том числе и среди сильных мира сего.

СЛУХАЧ: Добрий вечір. Віталій, Київ. Чому глава РПЦ про результати візиту в Україну доповідає президенту РФ? При всій повазі до Патріарха.

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: А що значить доповідає? Мені майже нічого відповісти на це питання, тому що я не чув про це. З іншого боку я не бачу нічого поганого в тому, що глава церкви може зустрітися з президентом країни, громадянином якої він є, щоб розповісти, як йому було в сусідній країні. Я не бачу в цьому… Я б не відокремлював церкву від держави настільки, що вони не повинні навіть спілкуватися між собою. Церква і держава повинні співпрацювати на благо народу, але не втручатися у власні справи один одного.

СЛУХАЧ: Доброго дня. Спочатку до вас, пане Сергію: це некоректно вказувати людині про мову, коли йдеться про розмову з богом.

Сергій ДОЙКО: От людина ставить запитання російською мовою, ми тут розмовляємо українсько мовою…

СЛУХАЧ: Ні, некоректно питати людину, чи вона знає якусь мову.

Сергій ДОЙКО: Мені просто було цікаво зрозуміти, чи він знає російську, чи ні. Ми дякуємо вам дуже, і я попросив би запитання ставити лаконічно і коректно і не вступати зі мною в перепалки, тому що все одне останнє слово буде за мною.
Отче, сьогодні дуже багато писалося про підсумки візиту – і політичні діячі, і експерти коментували, і народні депутати, і аналітики. Не можу не поцікавитися: а вони такі фахівці, що можуть такі складні теми коментувати? Я сам намагаюся в запитаннях своїх не перейти якусь межу, чи сформувати запитання так гнучко, якщо я не знаю матеріал, наскільки ви знаєте його, тому що це дуже складна і серйозна сфера. А в нас виходить, що візит Патріарха закінчився, і хто хоч якось на слуху, починають такі речі коментувати. Це нормально?

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Ну, ми ж знаємо, що в нас всі знають, як керувати державою, як виграти чемпіонат світу з футболу і як керувати церквою. Люди мають право висловлювати свою думку, а я думаю, що це просто сучасний стан інформаційного суспільства, коли любий інформаційний привід є приводом для того, щоб його обговорювати і висловлювати певні свої чи-то політичні, чи-то ідеологічні думки, і на цьому льотні фактично заробляти собі бали, як політику чи аналітику. Я думаю, що було б добре, коли це відбувалося в такому форматі, як у нас з вами, коли є та сторона, яка питає, цікавиться, і є сторона, яка в темі, відповідає, і одночасно є сторона, яка якось це розуміє. Тому я гадаю, що діалог повинен бути, а читачі, глядачі можуть відрізнити певну заангажованість від дійсно зацікавленості.

СЛУХАЧКА: Сегодня действительно в новостях прозвучало, что Патриарх Кирилл доложил президенту России о результатах своего визита в Украину. Следовательно, московская церковь не отделена так, как нужно, от государства и от российского президента, и внедряет в Украине російське мислення. Как же так может УПЦ подчиняться московского патриархата, то есть впитывать мысли чужого государства? Ну, пусть не чужого, нор другого.

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: УПЦ не впитывает мысли чужого государства. Наш предстоятель, Блаженнейший Митрополит Владимир регулярно встречается и с президентом Украины, и с премьер-министром Украины, и с представителями всех политических сил, обсуждает все вопросы. Я не вижу никакой крамолы в том, что московский патриарх встречается с президентом РФ. Это не имеет никакого отношения к тому, какой диалог и какие отношения УПЦ з украинским государством.

СЛУХАЧ: Добрый вечер. Владимир, Киев. Уважаемый Георгий, интересно ваше мнение по поводу заявления Патриарха на телевидении, который сказал: «Очень важно научиться христианской аскезе в победе над своими страстями и инстинктами». Вот дорогие часы за 30 тысяч это…

Сергій ДОЙКО: Ну, ми ж згадували цей момент!

СЛУХАЧ: Это аскеза или лицемерие?

Протоієрей ГЕОРГІЙ КОВАЛЕНКО: Это касалось отношения к кризису, к вопросам потребительского общества. А аскет, если мы возьмем христианскую практику церкви, для него нет разницы за одну гривну или за десятки тысяч долларов на нем вещь, если эта вещь ему служит, он ей пользуется. Поэтому я не вижу противоречия в этом. Мы как раз должны были услышать, что патриарх говорил, что кризисы потребительского общества это вызовы современные христианству, церкви, и как раз один из способов преодоления кризиса это аскеза, некое самоограничение, если хотите, пост.

Сергій ДОЙКО: Отче, я дуже дякую вам за участь в нашій передачі. Нагадаю, що нашим гостем був протоієрей Георгій Коваленко, керівник синодально-інформаційного просвітницького відділу УПЦ.