Блаженніший Митрополит Онуфрій: І багатство, і бідність є хрестом, через який Господь випробовує нашу любов і вірність до Нього

Він наголосив, що і заможна і бідна людина мають турботу в житті, лише перша переймається, як вчинити зі своїми статками, а друга – як подолати злидні. Тобто, і багатство, і бідність є хрестом, через який Господь випробовує нашу любов і вірність до Нього. Блаженніший Владика назвав бідність — легким хрестом, яким зручно людині прийти до Бога. А багатство — хрест важчий. Багатство нерідко відштовхує людину від Бога.

«Євангельська притча про нерозумного багатія показує нам, — зазначив Блаженніший Митрополит Онуфрій, — що заможні люди поділяються на дві категорії: одні вважають багатство своїм надбанням і хочуть через нього досягнути земного щастя, продовжуючи свій земний вік, а інші пам’ятають, що всі багатства і скарби насправді їм не належать, вони — Божі. Людина є лише домоправителем та розпорядником цього багатства».

Каждый христианин должен ощущать себя учеником Христа

Митрополит Иларион: Здравствуйте, дорогие братья и сестры! Вы смотрите передачу «Церковь и мир». Сегодня мы поговорим на тему: христианин на светской работе. У меня в гостях — заместитель главного редактора журнала «Русский репортер» Дмитрий Соколов-Митрич. Здравствуйте, Дмитрий!

Д. Соколов-Митрич: Здравствуйте! Большинство людей почему-то считает, что воцерковленность и приверженность христианским идеалам — это недостаток в конкурентной борьбе, что люди, которые этим обладают, не имеют преимущества в карьере, в творческой работе и так далее. Мой собственный опыт и опыт наблюдения за другими людьми скорее это опровергает и говорит об обратном.

Митрополит Иларион: Вы знаете, мой собственный опыт тоже говорит об обратном. Я этому не удивляюсь, ибо христианство дает человеку некую внутреннюю мотивацию, которая отражается не только на его духовной жизни, но и на его профессиональной деятельности.

Сейчас существует такое мнение, которое на Западе даже навязывается людям, в том числе через законодательство, через действия работодателей, что религиозность — это исключительно частная сфера жизни человека, она нигде не должна не только демонстрироваться, но и вообще ни на чем сказываться.

...

Храм в с. Бадівка на Рівненщині атакують розкольники

За інформацією прес-служби Рівненської єпархії

Блаженніший Митрополит Онуфрій: від непохитності нашої віри залежить сила нашої молитви за мир

16 листопада під час недільної проповіді, присвяченої Євангельському читанню про зцілення кровоточивої жінки та воскрешення доньки Іаїра (Лк. 8:41-56) Блаженіший Митрополит Онуфрій особливо наголосив на значенні віри для сучасного суспільства.

Він підкреслив, що Господь звершив диво воскрешення доньки Іаїра не на показ, а у кімнаті, де не було зайвих присутніх, бо Євангельська історія багато разів доводила, що дива не є міцними підвалинами людської віри. «Віра в людині укріплюється не від того, що вона бачить дива, а від того, що прагне жити по Закону Божому». У цьому полягає єдиний шлях до зміцнення і вдосконалення нашої віри. «Коли людина живе по Божому Закону, молиться і постує, вибачає і терпить ближнього, є милосердною і негордиливою, то так укріплює свою віру. Тоді вона говорить разом з апостолом Павлом: Я знаю в кого увірував (2Тим. 1:12). Бо спочатку віра, а потім на досвіді з’являється переконання, що наша віра правильна».

Митрополит Онуфрій зауважив, що добрі справи Закону Божого, які зміцнюють віру, не мають звершуватися на показ. Бо інакше вони втрачають цінність перед очима Божими. «Фарисеї, котрі жили за часів Христа Спасителя, були людьми гордими. У певні визначені дні і часи вони виходили роздавати милостиню. Про це сповіщав звук труби, котрий означав – фарисей виходить робити добрі справи. І сьогодні, мені здається, діє той самий закон, – зауважив Блаженніший Владика, – Часто люди, по суті, ще й нічого не зробили, проте трублять через телебачення і Інтернет, що вони будуть робити. Господь навчає робити добрі справи так, щоб про це ніхто не знав».

 «Свята Церква закликає нас вдосконалювати свою віру, бо від її непохитності залежить сила нашої молитви», – сказав Блаженніший Митрополит Онуфрій. «Ми молимось за мир у всьому світі, за мир у своїй Вітчизні, молимось, щоб зупинилися війни, щоб люди не вбивали один одного. Ми повинні за це молитися. Але сила нашої молитви буде більшою, коли ми зміцнимо віру».

Невизнана автокефалія і розкол ― різні речі

Владика дав відповідь на питання щодо можливості визнання так званої УПЦ КП світовим Православ’ям подібно до того, як певний час не визнавали деякі Помісні Православні Церкви, зокрема Елладську чи Болгарську.

«Дійсно, в історії бували моменти, коли деякі Церкви проголошували автокефалію, але певний час не були визнані. У такому положенні знаходилися Болгарська, Елладська Церкви і навіть Московський Патріархат.

Головна різниця між отриманням законної автокефалії згаданими Церквами та ситуацією з так званою УПЦ КП полягає у тому, що в тих Церквах в питанні набуття статусу автокефалії був консенсус серед народу й духовенства. Автокефалії бажала вся Церква чи, принаймні, критична її більшість. У той час як в Україні це питання спричинило розділення.

Залишитися в єдності з Руською Православною Церквою на початку 90-х років ― це був вибір більшої частини саме церковного народу. Тому в українському випадку так звана УПЦ КП ― це не невизнана автокефальна Церква, а розкол. А відтак ця структура не має жодного шансу на визнання», ― сказав митрополит Митрофан.

Інтерв`ю з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм напередодні 70-річного ювілею

IX Международная научная конференция "Проблемы истории и археологии Украины"

Митрополит Онуфрий: Пришло время показать, насколько мы христиане

На чьей стороне Церковь, когда льется кровь, может ли пастырь бросать свою паству, допустим ли национализм? Предстоятель Украинской Православной Церкви  рассказал о трудностях, с которыми ему пришлось столкнуться, возглавив верующих охваченной войной страны.

– Владыка, в августе вас избрали Предстоятелем Украинской Православной Церкви. Что вам сейчас представляется самым трудным в этом служении?

– Когда Собор епископов Украинской Православной Церкви избрал меня на древнюю Киевскую митрополичью кафедру, то я, прежде всего, почувствовал свою немощь, свое недостоинство. И потому сразу же на Соборе обратился к собратьям-архипастырям с просьбой поддержать меня в этом служении. Ведь Предстоятель должен стать всем для всех.

Фактически Предстоятель должен полностью отказаться от какой бы то ни было, как сегодня принято говорить, «частной жизни». Он должен быть человеком Церкви, который живет в Церкви и для Церкви. Но Церковь – это народ Божий, который несет к нам свои радости и свое горе, который просит о молитве, о поддержке, о защите и помощи. Это крест, который возлагается на плечи Предстоятеля. И, наверное, никаких человеческих сил не хватит, чтобы понести этот крест. Но верю, что Господь, который дает этот крест, даст и свою благодатную помощь в служении Церкви.

– Сегодня в Донецкой и Луганской областях сохраняется крайне тяжелая обстановка. Каким вы видите вклад Церкви в дело миротворчества?