Патриарх Кирилл: Преодолевая трудности, мы возрастаем вместе с храмами

«Мы предпринимаем сейчас большие усилия к тому, чтобы построить сотни храмов в одной только столице, в городе Москве, – напомнил Святейший Патриарх Кирилл после Божественной литургии в Успенском соборе Кремля на праздник Введения во храм Пресвятой Богородицы.

«Это непростая задача, но если бы она была простой, то она не была бы такой значимой и благодатной, потому что, преодолевая трудности, мы вместе с этими храмами возрастаем и идем навстречу Господу», – отметил Патриарх.

«Хотел бы особенно поблагодарить тех наших активистов, в том числе и среди молодежи, которые помогают в воздвижении этих новых храмов, которые участвуют во многих общественных мероприятиях, и особенно тогда, когда возникают у людей сомнения в том, нужен храм или не нужен, когда под влиянием неких внешних сил человек вдруг начинает отвечать самому себе, что ему храм не нужен — ему больше нужна парковка или очередной торговый центр. Когда возникают такого рода дискуссии, как важно, чтобы православные люди, в том числе молодежь, наши волонтеры, умели помогать людям найти правильный ответ.

Верю, что, несмотря на трудности, которые существуют, Господь поможет нам построить новые храмы, создать новые литургические, евхаристические общины, приходы в нашей столице, и не только в столице, но и во всей Русской Православной Церкви», – подчеркнул Предстоятель Русской Церкви.

pravoslavie.ru

В Париже открылся новый православный приход

В Париже в ноябре по благословению митрополита Иосифа, возглавляющего Западно- и Южноевропейскую епархию Румынской православной церкви, был создан новый франкоговорящий приход. Он войдет в юрисдикцию Румынского патриархата, имеющего на территории Франции деканат (благочиние). Новый приход посвящен святой первомученице Фекле и преподобному Силуану Афонскому.

Новый приход объявил, что "будет объединять франкоговорящих православных верующих, желающих принимать участие в богослужениях византийской литургической и певческой традиции, но совершаемых на разговорном французском языке". В то же время в приходе отмечают, что в отдельных случаях службы будут проходить с употреблением греческого и арабского языков, сообщает "Седмица.ru".

По информации французского православного сайта Orthodoxie.com, музыкальная византийская традиция, которая будет использоваться в новой общине, характеризуется как монофоническая. Она приспособлена для французского языка группой Studion, занимающейся адаптацией византийского пения и объединяющей музыковедов, переводчиков и певчих.

Статья "Об отношениях между Украинской Автономной Православной Церковью и «Украинской автокефальной православной церковью" в годы немецкой оккупации"

Великая Отечественная война радикально изменила обстоятельства существования церковных структур на всей территории Украины, в том числе в западных областях. Оценивая религиозную политику Третьего рейха на Украине в целом, следует отметить, что вначале германские оккупационные власти, стремившиеся заручиться поддержкой местного населения, предприняли ряд мер, которые должны были восприниматься украинским народом как обретение такой степени религиозной свободы, которой здесь не было ни при советской власти, ни при польском правлении. Сходным образом немцы на первых порах оказали поддержку и украинскому националистическому движению. После 2 лет советского режима на Западной Украине приход немецкой армии часть населения восприняла не только как освобождение от большевистского гнета, но и как шанс для создания независимого Украинского государства, который националисты попытались использовать, вступив в сотрудничество с германскими властями. Иллюзии националистов на создание государственности в сложившихся условиях оказались столь сильны, что 30 июня 1941 г. во Львове без уведомления немецких властей был провозглашен «Акт о возобновлении Украинской державы» и объявлено о формировании украинского правительства. Вскоре оккупационные власти эти акты дезавуировали, однако они имели широкий резонанс среди населения Западной Украины и послужили толчком к активизации украинского национального движения. На Волыни и за ее пределами стихийно стали формироваться украинские национальные и церковные рады, в которых все чаще стал подниматься вопрос о необходимости создания «Украинской автокефальной православной церкви» (УАПЦ).

Для иллюстрации приведу постановление «Украинской рады доверия на Волыни» (УРДВ), которую возглавил С. Скрыпник (будущий епископ УАПЦ Мстислав). На учредительном собрании в Ровно 31 августа — 1сентября, ссылаясь на государственный акт «Украинской народной республики» (УНР) в Варшаве от 1 января 1919 г., который провозглашал автокефалию Украинской Православной Церкви, члены УДВР заявили, что Церковь на Украине как «мощный фактор национально-религиозного и морального воспитания народа» должна быть «национальной и украинской». В УДВР считали, что центру такой Церкви следует находиться на территории Украины, а ее иерархами должны быть этнические украинцы. В связи с этим украинские политики выступили категорически против оставления Украинской Православной Церкви в юрисдикции Московского Патриархата, а также «против попыток подчинить украинскую церковь чужой Варшаве и печальной памяти Варшавской митрополии»[1]. Как видно, украинские националисты в первые месяцы оккупации выступали за независимость Украинской Церкви от любых религиозных центров, рассчитывая в этом на помощь немецких властей. Несмотря на то что многие из членов УДВР (в их числе упомянутый С. Скрыпник) в недавнее время выступали инициаторами украинизаторского движения в Польской Православной Церкви и были близки к Варшавскому митрополиту Дионисию (Валединскому), они отвергали возможность распространения его юрисдикции на территории Украины. Опасения украинских активистов относительно возможного подчинения Украинской Церкви митрополиту Варшавскому оказались небезосновательны.

Блаженніший Митрополит Онуфрій: І багатство, і бідність є хрестом, через який Господь випробовує нашу любов і вірність до Нього

У неділю, 30 листопада, під час Літургії у Трапезному храмі преподобних Антонія та Феодосія Києво-Печерської Лаври  Блаженніший Митрополит Онуфрій звернувся до пастви із проповіддю, у якій торкнувся споконвічної проблеми соціальної нерівності.

Він наголосив, що і заможна і бідна людина мають турботу в житті, лише перша переймається, як вчинити зі своїми статками, а друга – як подолати злидні. Тобто, і багатство, і бідність є хрестом, через який Господь випробовує нашу любов і вірність до Нього. Блаженніший Владика назвав бідність — легким хрестом, яким зручно людині прийти до Бога. А багатство — хрест важчий. Багатство нерідко відштовхує людину від Бога.

«Євангельська притча про нерозумного багатія показує нам, — зазначив Блаженніший Митрополит Онуфрій, — що заможні люди поділяються на дві категорії: одні вважають багатство своїм надбанням і хочуть через нього досягнути земного щастя, продовжуючи свій земний вік, а інші пам’ятають, що всі багатства і скарби насправді їм не належать, вони — Божі. Людина є лише домоправителем та розпорядником цього багатства».

Митрополит Онуфрій закликав витрачати те, що можна назвати словом «багатство», не забуваючи, що поряд є бідні і знедолені. Людина, яка служить ближнім від своїх статків «багатіє в Бога», і одного разу Господь скаже їй: «Добре, рабе, благий і вірний, за те, що ти був вірним у малому, над великим тебе поставлю, увійди в радість Господа твого».

Каждый христианин должен ощущать себя учеником Христа

29 ноября 2014 года гостем передачи «Церковь и мир», которую ведет на телеканале «Вести-24» председатель Отдела внешних церковных связей Московского Патриархата митрополит Волоколамский Иларион, стал заместитель главного редактора журнала «Русский репортер» Дмитрий Соколов-Митрич.

Митрополит Иларион: Здравствуйте, дорогие братья и сестры! Вы смотрите передачу «Церковь и мир». Сегодня мы поговорим на тему: христианин на светской работе. У меня в гостях — заместитель главного редактора журнала «Русский репортер» Дмитрий Соколов-Митрич. Здравствуйте, Дмитрий!

Д. Соколов-Митрич: Здравствуйте! Большинство людей почему-то считает, что воцерковленность и приверженность христианским идеалам — это недостаток в конкурентной борьбе, что люди, которые этим обладают, не имеют преимущества в карьере, в творческой работе и так далее. Мой собственный опыт и опыт наблюдения за другими людьми скорее это опровергает и говорит об обратном.

Митрополит Иларион: Вы знаете, мой собственный опыт тоже говорит об обратном. Я этому не удивляюсь, ибо христианство дает человеку некую внутреннюю мотивацию, которая отражается не только на его духовной жизни, но и на его профессиональной деятельности.

Сейчас существует такое мнение, которое на Западе даже навязывается людям, в том числе через законодательство, через действия работодателей, что религиозность — это исключительно частная сфера жизни человека, она нигде не должна не только демонстрироваться, но и вообще ни на чем сказываться.

...

Храм в с. Бадівка на Рівненщині атакують розкольники

30 листопада відбулась чергова спроба захоплення храму рівноапостольної Марії Магдалини с. Бадівка Острозького району Рівненської області. Організатори провокаціі до села завезли невідомих молодиків, які виявилися представниками Нетішинської самооборони, та “священників УПЦ КП”. Міліція кордоном оточила храм, який захищають від захоплення православні мешканці села.  Наразі бойовики самооборони вигукують образи на адресу віруючих і штурмують кордон міліціі. На даний час храм опечатано.

За інформацією прес-служби Рівненської єпархії

Блаженніший Митрополит Онуфрій: від непохитності нашої віри залежить сила нашої молитви за мир

16 листопада під час недільної проповіді, присвяченої Євангельському читанню про зцілення кровоточивої жінки та воскрешення доньки Іаїра (Лк. 8:41-56) Блаженіший Митрополит Онуфрій особливо наголосив на значенні віри для сучасного суспільства.

Він підкреслив, що Господь звершив диво воскрешення доньки Іаїра не на показ, а у кімнаті, де не було зайвих присутніх, бо Євангельська історія багато разів доводила, що дива не є міцними підвалинами людської віри. «Віра в людині укріплюється не від того, що вона бачить дива, а від того, що прагне жити по Закону Божому». У цьому полягає єдиний шлях до зміцнення і вдосконалення нашої віри. «Коли людина живе по Божому Закону, молиться і постує, вибачає і терпить ближнього, є милосердною і негордиливою, то так укріплює свою віру. Тоді вона говорить разом з апостолом Павлом: Я знаю в кого увірував (2Тим. 1:12). Бо спочатку віра, а потім на досвіді з’являється переконання, що наша віра правильна».

Митрополит Онуфрій зауважив, що добрі справи Закону Божого, які зміцнюють віру, не мають звершуватися на показ. Бо інакше вони втрачають цінність перед очима Божими. «Фарисеї, котрі жили за часів Христа Спасителя, були людьми гордими. У певні визначені дні і часи вони виходили роздавати милостиню. Про це сповіщав звук труби, котрий означав – фарисей виходить робити добрі справи. І сьогодні, мені здається, діє той самий закон, – зауважив Блаженніший Владика, – Часто люди, по суті, ще й нічого не зробили, проте трублять через телебачення і Інтернет, що вони будуть робити. Господь навчає робити добрі справи так, щоб про це ніхто не знав».

 «Свята Церква закликає нас вдосконалювати свою віру, бо від її непохитності залежить сила нашої молитви», – сказав Блаженніший Митрополит Онуфрій. «Ми молимось за мир у всьому світі, за мир у своїй Вітчизні, молимось, щоб зупинилися війни, щоб люди не вбивали один одного. Ми повинні за це молитися. Але сила нашої молитви буде більшою, коли ми зміцнимо віру».

Невизнана автокефалія і розкол ― різні речі

«Невизнана автокефалія і розкол ― різні речі», ― про це заявив голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви митрополит Луганський і Алчевський Митрофан у коментарі порталу «Православіє в Україні».

Владика дав відповідь на питання щодо можливості визнання так званої УПЦ КП світовим Православ’ям подібно до того, як певний час не визнавали деякі Помісні Православні Церкви, зокрема Елладську чи Болгарську.

«Дійсно, в історії бували моменти, коли деякі Церкви проголошували автокефалію, але певний час не були визнані. У такому положенні знаходилися Болгарська, Елладська Церкви і навіть Московський Патріархат.

Головна різниця між отриманням законної автокефалії згаданими Церквами та ситуацією з так званою УПЦ КП полягає у тому, що в тих Церквах в питанні набуття статусу автокефалії був консенсус серед народу й духовенства. Автокефалії бажала вся Церква чи, принаймні, критична її більшість. У той час як в Україні це питання спричинило розділення.

Залишитися в єдності з Руською Православною Церквою на початку 90-х років ― це був вибір більшої частини саме церковного народу. Тому в українському випадку так звана УПЦ КП ― це не невизнана автокефальна Церква, а розкол. А відтак ця структура не має жодного шансу на визнання», ― сказав митрополит Митрофан.

Інтерв`ю з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм напередодні 70-річного ювілею