Послання Предстоятеля Української Православної Церкви
з нагоди 65-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників
“Нехай буде вам день цей пам’ятним” (Вих. 12: 14). Дата визволення
України від німецько-фашистської навали завжди буде для нас днем
молитовної пам’яті про мільйони загиблих, які стали жертвами однієї з
найжахливіших війн людства. Водночас це є “день сили” Господньої (Пс.
109: 3), “день, його ж створив Господь” (Пс. 117: 24). Для України він
став завершенням неймовірних страждань, величезних труднощів і
надлюдських випробувань, які принесла із собою війна.
Багато разів наша земля зазнавала лиха від загарбницьких нападів.
Руйнувалися міста і селища, гинули люди, квітучі лани перетворювалися
на згарища. Але завжди наш народ, якого надихала на подвиг Свята
Церква, відвойовував у тяжкій борні своє право на існування.
Та все ж жахливішої окупації, ніж фашистська, наша багатостраждальна
земля не знала. За час панування гітлерівського режиму було зруйновано
і спалено 714 міст, 28 тисяч сіл і хуторів, без даху над головою
залишилося 10 мільйонів людей. Вороги розстріляли, закатували у
концтаборах, знищили: у Києві — більше ніж 195 тисяч людей, у
Житомирській області — близько 250 тисяч, на Львівщині — близько
півмільйона, а всього в Україні — понад 4 мільйони мирних жителів.
Бабин Яр, де було страчено 100 тисяч людей різних національностей, став
уособленням гріховної сатанинської сутності фашизму.